Community
3
HostiServer
2026-10-30 11:19

Docker Swarm у production: secrets, stack deploy, Portainer

⏱️ Час читання: ~12 хвилин | 📅 Опубліковано: жовтень 2026

📚 Міні-серія «Docker Swarm», частина 2 з 2 (фінальна):

  1. Docker Swarm: кластер з кількох нод
  2. Docker Swarm у production: secrets, stack deploy та Portainer ← ви тут

Docker Swarm у production: secrets, stack deploy та Portainer

У першій статті ми підняли кластер, розібрались із manager- і worker-нодами, запустили сервіс на кількох нодах одразу і оновили його без простою через rolling update. Цього вже достатньо для демонстрації, але не для реального production: паролі бази даних там досі довелося б передавати як звичайні змінні середовища, сервіси деплоїлись по одному командою docker service create, а планове обслуговування ноди означало б, що її задачі просто пропадуть разом із нею.

Ця стаття закриває саме ці прогалини. Практична мета — задеплоїти реальний стек із застосунку, бази даних і Nginx цілком, однією командою docker stack deploy, із паролями, збереженими як secrets, а не як відкритий текст, і подивитись на результат не лише через термінал, а й через веб-інтерфейс Portainer.

2. Docker secrets

2.1 Що таке secret

Secret — це зашифрований blob даних, збережений у тому самому Raft-логу, яким manager-ноди узгоджують стан усього кластера (розділ 3.7 першої статті). На відміну від змінної середовища з .env-файлу зі статті 4 основної серії, secret доступний тільки тим контейнерам, яким його явно призначили при створенні сервіса — решта кластера про його існування навіть не знає.

2.2 Як secret потрапляє в контейнер

Secret монтується всередину контейнера як файл у тимчасовій файловій системі tmpfs, за шляхом /run/secrets/<secret_name>. Це принципова відмінність від звичайного bind mount чи named volume зі статті 2 основної серії: tmpfs живе в оперативній пам'яті, тож secret ніколи не потрапляє на диск робочої ноди — ні в явному вигляді, ні як побічний слід у якомусь тимчасовому файлі.

2.3 Чим це відрізняється від .env

.env-файл зі статті 4 основної серії лежить на диску у відкритому вигляді: будь-хто з доступом до файлової системи хоста може просто його прочитати. Secret, навпаки, шифрується і під час передачі між нодами кластера, і під час зберігання в Raft-логу на manager-нодах.

2.4 Обмеження

Механізм secrets працює тільки в режимі Swarm. Звичайний docker run поза кластером прапора --secret не підтримує взагалі — це ще одна причина, чому перехід на Swarm не зводиться просто до додавання docker stack deploy поверх старого compose-файлу без жодних змін.

3. Docker configs

3.1 Що таке config

Config — концептуально схожий на secret механізм, але для даних, які не є чутливими: nginx.conf, app.ini та інші файли налаштувань. На відміну від secret, config зберігається в Raft незашифрованим — і це свідоме архітектурне рішення, а не недогляд: конфіги читають і діагностують значно частіше за секрети, і зайве шифрування тут не додає реальної безпеки.

3.2 Як config потрапляє в контейнер

Config монтується в контейнер як звичайний файл за вказаним шляхом — на заміну bind mount конфігурації з хоста, яким ми користувались у статті 3 основної серії для nginx.conf.

3.3 Перевага над bind mount у кластері

У статті 3 конфіг Nginx монтувався з конкретного шляху на конкретному хості — це працювало, бо хост був один. У Swarm репліка сервіса може опинитись на будь-якій ноді кластера, і тримати ідентичну копію nginx.conf на кожній ноді вручну — зайва і крихка робота. Config вирішує це на рівні архітектури: файл зберігається один раз у кластері, а не на кожній ноді окремо, і Swarm сам доставляє його туди, де фактично запущена репліка.

3.4 Обмеження

Config не призначений для чутливих даних. Пароль бази даних чи API-токен, навіть якщо технічно поміститься в config, має йти через secret — саме тому, що config у Raft зберігається без шифрування.

4. Secrets vs configs vs .env: коли що

Механізм Коли використовувати
.env / environment variables Standalone Docker Compose (статті 1-5 основної серії), локальне dev-середовище. У production зі Swarm — не для секретів.
docker secret Паролі баз даних, API-ключі, TLS-сертифікати — все, що мало б лишатись недоступним стороннім очам, у Swarm-кластері.
docker config Конфіги застосунків, nginx.conf, файли налаштувань, що не містять чутливих даних, у Swarm-кластері.

Правило просте: якщо витік цього значення комусь зашкодить — це secret; якщо ні — config. .env лишається доречним для локальної розробки і для одно-хостового Compose зі статей 1-5, але в Swarm-кластері для реальних паролів його місце займає docker secret.

Docker secrets і configs у Swarm-кластері: шифрований Raft-лог, tmpfs у контейнері та розповсюдження між нодами

5. docker stack deploy

5.1 Базова команда

docker stack deploy -c docker-compose.yml mystack

Ця команда розгортає весь compose-файл як один stack у кластері — на відміну від docker service create з першої статті, яка створювала лише один сервіс за раз.

5.2 Що таке stack

Stack — це іменований набір усього, що описано в одному compose-файлі: сервіси, мережі, volumes, secrets і configs разом. Ім'я mystack із команди вище стає префіксом для імен усіх створених ресурсів усередині кластера — подібно до того, як ім'я проєкту в Compose (стаття 2 основної серії) ставало префіксом для імен контейнерів на одному хості.

5.3 Відмінності від docker compose up

Дві речі змінюються одразу. По-перше, інструкція build: повністю ігнорується — Swarm не збирає образи сам, йому потрібен уже готовий образ у registry, за тим самим принципом, який ми описували для автодеплою в статті 4 основної серії. По-друге, з'являється новий блок deploy: усередині кожного сервіса — саме він і визначає, як саме сервіс поводиться в межах кластера (розділ 6).

5.4 Оновлення вже розгорнутого стека

Повторний виклик тієї самої команди docker stack deploy -c docker-compose.yml mystack із оновленим файлом застосовує зміни автоматично через rolling update — так само, як docker service update з першої статті, тільки одразу для всього стека, а не для одного сервіса вручну.

6. deploy блок у compose-файлі

Повний приклад стека — застосунок, база даних і Nginx, — з усіма ключовими елементами секцій 2-6 разом:

services:
  app:
    image: registry.example.com/myapp:v3
    environment:
      DATABASE_URL_FILE: /run/secrets/db_password
    secrets: [db_password]
    networks: [app-net]
    deploy:
      replicas: 3
      update_config:
        parallelism: 1
        delay: 10s
        failure_action: rollback
      resources:
        limits:
          memory: 384m
      restart_policy:
        condition: on-failure
        delay: 5s
      placement:
        constraints: [node.role == worker]

  db:
    image: postgres:16-alpine
    environment:
      POSTGRES_PASSWORD_FILE: /run/secrets/db_password
    secrets: [db_password]
    volumes: [pgdata:/var/lib/postgresql/data]
    networks: [app-net]
    deploy:
      placement:
        constraints: [node.labels.env == prod]

  nginx:
    image: nginx:alpine
    configs:
      - source: nginx_conf
        target: /etc/nginx/conf.d/default.conf
    ports: ["80:80", "443:443"]
    networks: [app-net]
    deploy:
      replicas: 2

secrets:
  db_password:
    external: true

configs:
  nginx_conf:
    external: true

volumes:
  pgdata:

networks:
  app-net:
    driver: overlay
Розгортання стека Docker Swarm командою docker stack deploy: застосунок, база даних і Nginx із secrets, configs і overlay-мережею

6.1 replicas

Пряме продовження розділу 7 першої статті: скільки реплік сервіса Swarm має підтримувати запущеними одночасно.

6.2 update_config

Ті самі параметри rolling update із розділу 9 першої статті (parallelism, delay, failure_action), тепер записані декларативно у файлі, а не передані прапорами команди в терміналі.

6.3 resources.limits

Той самий механізм обмеження пам'яті й CPU, який ми розбирали в статті 3 основної серії через deploy.resources.limits у звичайному Compose — тут він працює ідентично, просто застосовується до кожної репліки сервіса в кластері.

6.4 restart_policy

Декларативний аналог --restart-condition із розділу 10.2 першої статті: за якої умови (on-failure, any, none) і з якою затримкою Swarm перезапускає задачу, що впала.

6.5 placement.constraints

Обмеження розміщення — те, чого бракувало в розділі 10.3 першої статті, де планування описувалось як повністю автоматичне за замовчуванням. node.role == worker прив'язує сервіс винятково до worker-нод, не чіпаючи manager; node.labels.env == prod спирається на довільний лейбл, виставлений заздалегідь командою docker node update --label-add env=prod <node> — зручно, наприклад, щоб тримати базу даних лише на нодах із SSD-диском, позначених відповідним лейблом.

6.6 secrets і configs всередині сервіса

Короткий запис secrets: [db_password] підключає вже створений secret до сервіса; довгий запис у configs з source і target дозволяє явно вказати, під яким шляхом файл опиниться всередині контейнера — саме так nginx_conf потрапляє на звичне місце /etc/nginx/conf.d/default.conf, яким Nginx користувався ще в статті 3.

6.7 *_FILE-змінні — міст між env і secret

Офіційні образи postgres і більшість сучасних застосунків підтримують суфікс _FILE у назві змінної середовища: замість значення застосунок отримує шлях до файлу і читає пароль звідти. Саме так POSTGRES_PASSWORD_FILE: /run/secrets/db_password дозволяє офіційному образу PostgreSQL узгодити секрет-файл із Swarm із власним очікуванням змінної POSTGRES_PASSWORD зі статті 2 основної серії, не отримуючи сам пароль у відкритому вигляді в середовищі процесу.

7. Drain node: обслуговування без простою

7.1 Команда

docker node update --availability drain <node>

Ця команда переводить ноду в режим drain: Swarm переміщує всі задачі, що на ній виконувались, на інші доступні ноди кластера, і більше не планує на ній нічого нового.

7.2 Коли це потрібно

Планове обслуговування — оновлення ОС, оновлення самого Docker Engine, перезавантаження сервера — раніше означало б, що всі задачі на цій ноді просто зникають разом із нею, покладаючись лише на self-healing із розділу 10.1 першої статті. Drain дозволяє зробити це керовано: спершу акуратно вивести навантаження, потім обслуговувати ноду вже без жодного впливу на працюючі сервіси.

7.3 Повернення в стрій

docker node update --availability active <node>

Після завершення обслуговування ця команда повертає ноду в ротацію — Swarm знову може планувати на ній нові задачі.

7.4 Аналогія з Kubernetes

Для тих, хто знайомий з іншою екосистемою оркестрації: drain у Swarm — це по суті kubectl cordon і kubectl drain з Kubernetes, об'єднані в одну команду замість двох окремих кроків.

8. Portainer: веб-інтерфейс для кластера

8.1 Що це

Portainer — веб-інтерфейс для керування Docker і Swarm, який сам розгортається як звичайний сервіс усередині кластера.

8.2 Що показує

В одному інтерфейсі видно те, що раніше вимагало окремих команд у терміналі: docker node ls з першої статті — як список нод; docker service ls і docker service ps — як список сервісів і задач; плюс образи, volumes і secrets, усе в одному місці без перемикання між SSH-сесіями на різні ноди.

8.3 Навіщо команді

Головна практична перевага — не кожному учаснику команди потрібен прямий SSH- і CLI-доступ до кожної ноди кластера лише для того, щоб подивитись поточний стан. Хтось може перевірити, чи успішно пройшов rolling update, просто відкривши сторінку в браузері.

8.4 Обмеження безкоштовної версії

Portainer Community Edition (безкоштовна) підтримує лише один environment — тобто один Swarm-кластер на один інстанс Portainer. Для керування кількома окремими кластерами з одного інтерфейсу потрібна вже платна Business Edition.

9. Висновок і підсумок міні-серії

Ця стаття завершила те, чого не вистачало після першої частини: паролі бази даних тепер передаються через docker secret, а не лежать відкритим текстом; конфігурація Nginx живе в кластері як docker config, а не копіюється вручну на кожну ноду; весь стек — застосунок, база даних, Nginx — розгортається і оновлюється однією командою docker stack deploy; планове обслуговування ноди більше не означає втрату задач, які на ній виконувались; а стан кластера можна побачити в браузері, не заходячи по SSH на жодну з нод.

Якщо дивитись на обидві статті міні-серії разом: шлях пройдено від голої команди docker swarm init до повноцінного production-кластера з безпечним зберіганням секретів і зручним веб-інтерфейсом для всієї команди — усе на базі того самого Docker Engine, який ми вперше встановили ще в статті 1 основної серії «Docker на VPS».

Коли й цього стає замало — кластер виріс за межі 10-15 нод, потрібне горизонтальне автомасштабування за навантаженням, власні CRD та operators, чи multi-tenant ізоляція між командами — логічний наступний крок лежить за межами Swarm, у бік Kubernetes. Але для переважної більшості self-hosted проєктів на кількох VPS Swarm, яким ми щойно навчились керувати, залишається достатнім і значно простішим у щоденній експлуатації рішенням.

📚 Навігація міні-серії:
Ви читаєте частину 2 з 2 «Docker Swarm у production: secrets, stack deploy та Portainer» — фінальну статтю міні-серії.
Попередня: Частина 1. Docker Swarm: кластер з кількох нод ←

🚀 Production Swarm-кластер на кількох VPS

Secrets, configs, кілька реплік на сервіс і планове обслуговування нод без простою — все це має сенс лише там, де нод справді кілька і кожна витримує своє навантаження. Hostiserver дає ресурси, передбачувані саме для такого кластера.

🖥️ Виділені Сервери

  • Від $90/міс, повний контроль над залізом для важких production worker-нод
  • Без сусідів по ресурсах: лейбли й constraints планування спираються на реальну потужність ноди
  • 24/7 підтримка: допоможемо з мережею між нодами, secrets і розгортанням Portainer

💻 Cloud (VPS) Хостинг

  • Від $19.95/міс, KVM-ізоляція, виділені vCPU і RAM на кожну ноду
  • NVMe-диски: швидкий Raft-лог на manager-нодах і volumes для бази даних
  • Однакові тарифи на кілька VPS: зручно розгортати ідентичні worker-ноди
  • Легко масштабувати: додати ще одну ноду в кластер чи підняти Portainer окремим сервісом

💬 Не впевнені, який варіант потрібен?
💬 Напишіть нам — допоможемо з вибором!

Часті запитання

Чим docker secret принципово відрізняється від змінної середовища в .env?

.env-файл лежить на диску хоста у відкритому вигляді — будь-хто з доступом до файлової системи може його прочитати. Secret шифрується і при передачі між нодами, і при зберіганні в Raft-логу кластера, а всередині контейнера доступний лише як файл у tmpfs-пам'яті (/run/secrets/...), що ніколи не торкається диска робочої ноди. Крім того, secret доступний лише тим сервісам, яким його явно призначили — решта кластера про нього навіть не знає.

Чи можна використовувати docker secret поза Swarm, у звичайному docker run?

Ні, цей механізм працює тільки в режимі Swarm. Standalone docker run прапора --secret не підтримує. Для одно-хостового Compose (статті 1-5 основної серії) чутливі дані й надалі передаються через .env-файл з обмеженими правами доступу, як описано в статті 2.

Навіщо взагалі docker config, якщо можна просто покласти nginx.conf в образ під час build?

Можна, але тоді зміну конфігурації доведеться супроводжувати повною пересборкою образу й повторним деплоєм. Config дозволяє змінити конфігурацію окремо від образу застосунку — створити нову версію config і оновити лише посилання на неї в сервісі. Це особливо зручно в кластері з кількома нодами, де тримати ідентичний файл вручну синхронізованим на кожній з них — зайва й крихка робота.

Чи втрачає сервіс доступність під час drain ноди?

Ні, якщо в сервіса достатньо реплік на інших нодах. Drain переміщує задачі з обслуговуваної ноди на решту доступних нод кластера до того, як сама нода йде на обслуговування — саме це і відрізняє керований drain від раптового падіння ноди, де задачі просто зникають, а self-healing підхоплює ситуацію вже постфактум.

Чи можна редагувати вже створений secret?

Ні, secrets у Docker незмінні після створення. Щоб оновити пароль, потрібно створити новий secret під іншим ім'ям (наприклад, з суфіксом версії), оновити посилання на нього в compose-файлі і виконати повторний docker stack deploy — Swarm застосує це як звичайне оновлення сервіса. Старий secret після цього можна безпечно видалити, якщо жоден сервіс більше на нього не посилається.

Чи достатньо безкоштовного Portainer CE для невеликої команди?

Для одного Swarm-кластера — цілком. Обмеження Community Edition в один environment означає лише, що керувати кількома окремими кластерами з одного інстансу Portainer не вийде; якщо весь self-hosted стек команди — це один кластер, безкоштовної версії достатньо для перегляду нод, сервісів, задач, volumes і secrets в одному інтерфейсі.

Коли варто переходити з Docker Swarm на Kubernetes?

Коли кластер виростає за межі приблизно 10-15 нод, або коли потрібні можливості, яких у Swarm немає: horizontal pod autoscaling за реальним навантаженням, власні CRD та operators для розширення поведінки кластера, чи сувора multi-tenant ізоляція між кількома командами на тому самому кластері. Для типового self-hosted проєкту на кількох VPS, який ми зібрали в цій міні-серії, Swarm лишається достатнім і помітно простішим в експлуатації рішенням.

Contents

Поділіться цією статтею

VPS з підтримкою від

$19 95 / міс

Виділені сервери від

$80 / міс

CDN починаючи від

$0 / міс

 

Користуючись цим сайтом, ви погоджуєтеся на використання файлів cookies відповідно до нашої Політики Конфіденційності.